Планую одружуватися вдруге, а доньку від першого шлюбу хочу сплавити до бабусі – хай розважає матір на старість

Зараз у моєму житті відбувається багато змін. До слова, мені вже 38, але я все одно закохалася, як підліток. Одного разу я вже була заміжня. Від першого шлюбу в мене доня. З чоловіком ми розійшлися, бо не зійшлись характерами. 

Я довгий час не була готова до нових стосунків, розчарувалася в чоловіках. Так тривало цілих десять років, поки я не зустріла його – чоловіка своєї мрії. Спершу ми зустрічалися таємно, але нещодавно він мені зробив пропозицію і я погодилася. Я з головою поринула в підготовку до весілля, тому попросила колишню свекруху взяти до себе мою тринадцятирічну доньку на цей період.

Вони чудово ладнають, здається, що доньці в бабусі подобається більше, ніж зі мною. А я нарешті можу приділити час своєму особистому життю. Я всю свою молодість присвятила доньці, тому зараз вже заслужено можу відпочити. Дійсно, всі свої сили вклала на забезпечення та виховання дитини, чоловік навіть аліментів не виплачував, може, нарешті настав час і його родичам внести якусь лепту? 

Вирішила спитати в доньки, чи б не хотіла вона залишитися з бабусею. Особливого ентузіазму в її очах не було, вона просто промовчала. Здається, її це образило.

Я дуже люблю свою доньку, але вважаю, що це не чесно – чому колишній проживає у своє задоволення, а я маю поставити хрест на особистому щасті?

Обговорила це з дочкою,  вона особливого ентузіазму не проявила, а й відмовлятися не стала. Мені здалося, що це її зачепило. Не хочу, щоб вона відчувала себе покинутою … Я її люблю і, звичайно, через якийсь час заберу назад. Але зараз мені хочеться насолодитися проживанням з коханим і задоволенням своїх особистісних потреб.

Як допомогти доньці зрозуміти мене і зробити так, щоб вона не затаїла на мене образу через мого рішення?”

Може, вам не сподобається те, що я обрала себе, а не доньку. Втім, я не бачу в цьому нічого кримінального. Вважаю, що я ще досить молода і можу пожити для себе. Важко далося це рішення, але вважаю, що вчинила правильно. А матір і так стара. А так розрада якась буде та й поміч як-не-як. Хіба я не права?

Чи схвалюєте рішення жінки?

Кого обрали б на її місці? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Джерело

Leave a Comment

error: Content is protected !!